Вірити у свою країну. Кожному. Змалку і до останніх хвилин життя. Мріяти про краще майбутнє і йти до цього. Разом. Боротися за свою мету, не відступаючи ні на крок. І пишатися тим, що поряд із нами – справжні герої. До Дня українського добровольця про патріотизм, віру та глобальні цінності розповідає оборонець Донецького аеропорту, кавалер ордена Богдана Хмельницького ІІІ ступеня, завідувач кафедри гуманітарних дисциплін та психології поліцейської діяльності ДДУВС Кирило Недря.
В одному з інтерв’ю Ви сказали: «Україна – не просто географічна назва. Це дещо більше». Тож, чим саме є для вас Україна?
Для мене? Всім. Інакше я би не опинився там, де довелося, а отже, і не став самим собою. А загалом вона для кожного своя… і, нажаль, багато кому вона навіть не стала рідною географічною назвою. От чому так, це вже інша справа. Насправді Україна – вона у кожному. Але різна… У когось це лани, гори, найкрасивіші ріки і, само собою, дівчата. А ще сторіччя звитяги найхоробріших людей у боротьбі за незалежність, гідне майбутнє, процвітання… Ну, а для когось це «незрозуміла теляча мова», розбиті дороги і «вот ето вот всьо», від чого, власне, і намагаються втекти. Причому, втікаючи, винуватять будь-кого, але не себе. Я дуже люблю фразу Дж. Ф. Кеннеді: «Перед тим як казати, що тобі винна держава, ти маєш задати питання собі: а що ти зробив для неї». Тому, для мене, Україна і є всім… цілим світом моїх дитячих мрій, боротьби і прагнень сьогодення, а ще віри в майбутнє.
Патріотами народжуються чи стають?
Люди народжуються біологічним організмом, а вже потім стають мислячою істотою з претензією на вінець творіння Господа. А ще вони від природи рівні. Тому патріотизм плекається і виховується, спираючись на долі тих, хто мав за свій світ Україну. У нас чомусь частенько бояться поняття «патріотизм», ототожнюючи його з чимось негативним і радикальним… А насправді у світі рівних патріотизм стає одним з інструментів конкурентної боротьби за розвиток і успіх. Чомусь ані Штати, ані Японія чи Китай не соромляться цього. Великобританія, наприклад, і досі возвеличує королеву, а також, спираючись на патріотизм, здатна навіть вийти з Єврозони. І це лише деякі приклади, що на поверхні. Тому, я вважаю, що бути патріотом завжди модно, бо ти маєш позицію.
Як, на Ваш погляд, виховати покоління, здатне щиро вірити у свою країну?
Любити і поважати дітей, ставлячись до них не зверхньо чи, тим паче, вороже, а як до рівних. Бо лише у вільних духом і рівних між собою можуть вирости вільні діти.
Якою Ви бачите Україну через 10 років?
Своєю. А значить вільною, незалежною і, сподіваюсь, цілісною. Такою, в якій мова є єдиною… а пам’ять справжньою. Пам’ять про тих, хто віддав все заради того майбутнього.
На яких цінностях має виховуватися молодь, аби у нас з’явився шанс побудувати абсолютно нове суспільство?
Повага до себе, батьків і держави. Взаємоповага і вміння слухати та чути. Розум і фізичне здоров’я як культ. Вміння і бажання творити. Відповідальність за дії і слова. Вимогливість. Критика і самокритика. А ще, звісно ж, хоробрість, рішучість і звитяга. Адже за своє треба боротися. Завжди. Бо лише переможець отримує все.
— 1 129