Новий виток реформування поліцейської системи спровокував зміни в системі вищої освіти України і на сьогодні ми вже спостерігаємо, що вища освіта перебуває на досить складному етапі трансформації. Цей етап бере початок із запровадження Болонської системи, за правилами якої всі виші перейшли на дворівневу освіту: бакалаврат та магістратура.
2 липня 2015 року Верховною Радою було прийнято Закон № 580-VIII «Про Національну поліцію України», де у ст. 74 даного нормативно-правового акту зазначено, що підготовку поліцейських здійснюють «вищі навчальні заклади із специфічними умовами навчання». Така підготовка проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.
Тенденції і перспективи юридичної освіти у вишах системи МВС: що нас чекає?
Варто зазначити, що для України вкрай важливим та пріоритетним є процес інтеграції до освітнього простору Європи, і саме тому держава почала активно вивчати та запроваджувати досвід західних країн.
Так, законодавці в рамках “оптимізації вищої освіти” намагаються:
– здійснити скорочення кількості закладів вищої освіти з підготовки поліцейських;
– збільшити кількість поліцейських шкіл, які за досить короткий термін спроможні підготувати фахівців для різних служб Національної поліції України.
Така позиція аргументується досвідом низки країн, де:
– професійна поліцейська підготовка здійснюється у відомчих навчальних закладах;
– вища освіта поліцейськими здобувається у цивільних університетах;
– існує єдина поліцейська Академія.
Проте в стані трансформації на сьогодні перебуває й вища правнича освіта. На користь цього свідчить той факт, що за останні декілька років здійснено декілька спроб ухвалити й просунути законопроєкти щодо реформування вищої правничої освіти, в тому числі Закон “Про вищу юридичну освіту і доступ до правничої професії”.
Так, на думку більшості реформаторів, – прерогатива надання права вищої юридичної освіти належать виключно вишам МОНу України та приватним ВНЗ. Тепер розмірковуємо.
Вважається, що після закінчення цивільного вишу для того, щоб отримати необхідні поліцейському фахові навички, цілком достатньо навчатися пів року на базі центрів первинної підготовки та Академій поліції.
Негативний відгук з цього приводу вже було наведено в статті «Юридична освіта для обраних, або велике лоббі «маленьких королів?»
Втім, погодитися з цим вкрай складно, адже:
– із самого початку навчання здійснюється у ВНЗ зі специфічними умовами;
– у здобувача вищої освіти, який складає присягу на вірність українському народові, протягом декількох років формується його особистість, а також закладається ґрунтовний фундамент з патріотичного та правового виховання;
– формуються навички аналітичного, творчого мислення та вміння самоорганізації в особливих умовах в рамках здійснення майбутньої професійної діяльності з дотриманням моральних цінностей.
Однак погодьтеся, зазначені якості майбутньому поліцейському неможливо прищепити за декілька місяців. Саме тому виключно випускникам ВНЗ зі специфічними умовами навчання (заклади вищої освіти системи МВС) притаманні такі якості, як:
– особливий світогляд та мотивація, спрямовані на служіння державі всупереч власним інтересам;
– готовність діяти в екстремальних умовах поряд із високим професіоналізмом та здатністю приймати юридично правильні рішення.
І цей перелік можна продовжувати.
Можна сміливо стверджувати, що завдяки умовам підготовки в закладах вищої освіти системи МВС майбутній фахівець, по закінченню навчання, є повністю адаптованим до реалій правоохоронної системи, а, отже, – абсолютно готовим до поліцейської діяльності. Акцентуємо увагу, що окремі навички майбутнього правоохоронця тренуються не за пів року, а протягом декількох навчальних років.
Здобуття юридичної освіти на базі вишів МВС: реалії сьогодення та дискусії
Варто зазначити, що спроби відмовитися від отримання юридичної освіти у відомчих вишах спровокували численні дискусії та непорозуміння як боку науковців, так і з боку практиків. І це не дивно, адже підготовка майбутніх фахівців в галузі правознавства, особливо слідчих міліції, а зараз – слідчих для Національної поліції завжди здійснювалася якісно та ефективно у вишах системи МВС України і, найголовніше, мала свої результати. Критиці піддалися й пропозиції щодо надання переваги серед усіх правничих спеціальностей лише чотирьом: суддя, адвокат, прокурор та нотаріус.
Очевидним стає факт, що саме в цьому розрізі вкрай гостро постає питання щодо безумовної необхідності отримання правничої освіти за спеціальністю 081 «Право» особам, котрі здійснюють досудове розслідування – слідчих, а тепер вже й дізнавачів.
Слідчі та дізнавачі здійснюють функцію розслідування, приймають процесуальні рішення, проводять процесуальні дії в межах наданих законом повноважень. З огляду на це, зазначені суб’єкти (слідчі та дізнавачі) повинні володіти знаннями не лише з питань кримінально-правової сфери, але й мати достатній рівень знань в адміністративній, фінансовій, економічній, цивільній, господарській сферах діяльності.
Без сумніву, лише зазначені фактори дозволять слідчому здійснити якісний, незалежний юридичний аналіз фактів, документів на предмет дотримання чи навпаки порушення відповідними суб’єктами вимог законодавства про кримінальну відповідальність. І найголовніше, у підсумку – правильно застосовувати відповідні норми закону у різних правових ситуаціях, із врахуванням практики Верховного Суду України та ЄСПЛ.
Проте, на превеликий жаль, цього аж ніяк не можна досягти за пів року, і навіть за рік на базі центру первинної підготовки та в Академії поліції. Ґрунтовна підготовка можлива лише за умов здобуття вищої юридичної освіти.
Хто повинен мати вищу юридичну освіту?
Ми глибоко переконані в тому, що слідчий, так само як, скажімо, адвокат (захисник) та прокурор повинен мати правничу освіту. Адже всі вказані суб’єкти мають бути рівнозначними учасниками з метою дотримання принципу змагальності. Інакше про яке рівнозначне (рівнофахове) змагання сторони обвинувачення та сторони захисту можна вести мову в разі поверхневої юридичної освіти слідчого?
Не забуваймо, що адвокат, який має фахову юридичну підготовку, отримує допуск до участі в кримінальному провадженні у якості захисника.
Таким чином, враховуючи допущені органами досудового розслідування процесуальні помилки та поверхневе знання законодавства, адвокат завжди матиме змогу на законних підставах довести невинуватість свого підзахисного, навіть, якщо останній дійсно вчинив кримінальне правопорушення. За таких умов порушені законні права фізичних та юридичних осіб ще більше стануть незахищеними.
Треба розуміти, що якість розслідування в переважній більшості напряму залежить від спроможності слідчого вдало оперувати здобутими знаннями та вміннями, а також можливості постійно їх вдосконалювати. Про що вже було опубліковано статтю доктора юридичних наук Володимира Шаблистого «Професійна юридична діяльність слідчого і дізнавача без юридичної освіти: міф чи реальність?»
Компетентний слідчий – це потужний фахівець, якому притаманні такі компетентності:
– організаційні здібності;
– здатність до аналізу, синтезу та узагальнення;
– вміння пошуку відповідної інформації, правильного її опрацювання та використання; виокремлення серед потоку інформації тієї, що є важливою у справі;
– здатність до спілкування та володіння комунікативною технікою;
– вміння застосовувати законодавчі норми, приймати оперативні та правильні, у відповідності до вимог закону, рішення навіть у нестандартних ситуаціях;
– вміння працювати в умовах мінливості законодавства тощо.
З огляду на викладене, ми підтримуємо позицію, що володіння випускником вищого навчального закладу із специфічними умовами навчання зазначеними компетентностями є необхідною умовою виконання обов’язків на посаді слідчого, а його навчання необхідно здійснювати лише за спеціальністю 081 «Право», яка на сьогодні існує.
Наталя Павлова,
доцентка кафедри криміналістики та домедичної підготовки Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, кандидат юридичних наук
Володимир Федченко,
професор кафедри кримінального процесу Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, кандидат юридичних наук
Стилістична редакція – Лєх Кшижановскі, Марія Качковська
— 4 339