Юриспруденція, а тим паче у правоохоронній сфері, була, є і буде об’єктом підвищеної уваги з боку суспільства, окремих громадських інституцій та громадян взагалі, які дуже часто користуються простим стереотипом – «неуки», або – «хапуги». Часто доводиться переглядати відео з YouTube та читати гнівні тексти про «злодіїв у погонах»? Знаю, що часто. І це завжди цікаво загалу. Не те, скільки отримує поліцейський, чи як і де він живе, чи де навчається… Ні! Роль визначена більшістю і заздалегідь.
І будь-які процеси, скеровані просто «проти», вже приречені на успіх і апріорі мають більш потужні позиції. І це незважаючи на наслідки… Зменшення прав поліцейського? Зростання контролю? Непідняття заробітної платні? Виведення зі сфери відповідальності правоохоронців чергової сфери життя? Все ж залюбки сприймається. Ну, а наслідки, то, як зазначено вище, вже інше… Зрештою, у них теж можна звинуватити все тих же правоохоронців. Як приклад – сучасний процесуальний кодекс, який поміж собою називають «кодексом для злочинця», оскільки правоохоронців він ставить у залежне становище і дає суттєві можливості уникнути покарання. Але у кожному такому випадку винуватцем буде не законотворець, чи то суддя, а саме правоохоронець. Хтось скаже, що це дуже відносний приклад… Добре. Звузимо до більш простого і зрозумілого, коли на дорозі починається суперечка за перевищення чи то ще щось, спираючись на знання, здобуті десь в Інтернеті. Дуже часто порушник знає, що він порушник, але як же ж не посперечатися, тим паче, коли є купа спірних норм, до яких все той же нормотворець не дійшов ще, а може і вже.
І таких прикладів можна навести купу. Сьогодні в юридичній спільноті з претензією суттєво вийти і за її межі йде дискусія про реформування вищої юридичної освіти, яка, на мою думку, є ключовою в існуючій соціально-економічній ситуації, до того ж, коли народ виборює свою державність.
Будь-які реформи неможливі без фахової юридичної освіти, яка у наших реаліях має бути не однобічною, а доступною та профільною для різних сфер.
Наразі юридична професія стала однією з найбільш престижних. Водночас, реформування юридичної сфери у державі обмежуються галуззю законодавства та перебудовою юридичної практики. Ефективність реформування як у правовій сфері, так і в масштабах усього суспільства безпосередньо залежить від рівня кваліфікації юридичного корпусу держави. Сьогодні насиченість країни юристами є недостатня, незважаючи на наявний стереотип, що «у кожному ларьку можна зустріти юриста».
Із моменту проголошення незалежності наша держава суттєво вплинула на формування власної системи вищої юридичної освіти. Сформована мережа вищих навчальних закладів, які здійснюють підготовку юридичних кадрів за різними освітньо-кваліфікаційними рівнями. І чільне місце серед них посідають і заклади вищої освіти зі специфічними умовами навчання, які якраз здійснюють підготовку фахівців для правоохоронних органів. Але це дуже звужене розуміння, оскільки, аби уявити сучасні масштаби працевлаштування випускників, варто дивитися далеко за межі тієї ж поліції, хоча у ній потреба у розвитку якісної освіти відчувається особливо гостро.
Безумовно, сьогодні система вищої юридичної освіти є складною і взаємодіє з політичними, економічними, культурними та соціальними системами. Отже, в цих умовах вища юридична освіта не може бути пасивною, а мусить істотно й динамічно впливати на навколишнє середовище, формуючи цивілізоване демократичне правове поле. У цьому полягає її позитивна роль і велика просвітницька місія.
Основними принципами універсальності вищої юридичної освіти мають бути:
1) вища юридична освіта повинна сприяти становленню культу правової обізнаності, злагоди і миру в суспільстві;
2) доступ до вищої юридичної освіти всіх, хто для цього має необхідні здібності, мотивацію, а також адекватну підготовку на всіх етапах професійної юридичної діяльності протягом усього життя;
3) призначення вищої юридичної освіти в тому, щоби надавати не тільки фундаментальні і професійні знання, а й, насамперед, виховувати законослухняного громадянина демократичної держави;
4) вища юридична освіта повинна використовувати різні форми роботи для того, щоби задовольняти правові потреби громадян.
Універсальний підхід, пов’язаний із конкретними умовами сьогодення та характером освіти в цілому, дозволить краще визначити основні напрями розвитку вищої освіти, орієнтування їх на кінцевий результат.
Тенденції та проблеми в системі вищої юридичної освіти дозволяють окреслити п’ять напрямів, а саме: відповідність вищої юридичної освіти сучасним вимогам, зміст освіти, якість освіти, фінансування та управління, співробітництво та соціальне партнерство.
Водночас, далеко не всі ЗВО, які залежать від цієї реформи, є на однакових стартових позиціях. Так, є купа непрофільних закладів вищої освіти, які мають ліцензію на право підготовки юристів, але не забезпечують їх якість на рівні державних вимог та викликів суспільства, перетворивши це саме на видачу дипломів, про які потім і складають легенди у «черговому ларьку». Тому, звісно, намагання подолати цю ситуацію силами Міністерства освіти та науки і Національного агентства забезпечення якості вищої освіти можна лише вітати, як і боротьбу за постійне зростання якості освітніх послуг.
То що ж сьогодні потрібно для розвитку і внутрішньої інтеграції галузі вищої юридичної освіти? Беззаперечне оновлення змісту освіти. Нині він ще значною мірою відстає від глобальних тенденцій розвитку суспільства, від потреб формування вільної особи в умовах демократизації суспільства, а також викликів сучасного світу і ворогів, серед яких злочинність і тероризм вже давно стали інструментами міжнародної політики.
Спроби модернізувати змістовий бік на всіх рівнях за рахунок введення в навчальні плани окремих навчальних дисциплін або збільшення обсягів можуть призводити до перевантаження здобувачів, а потрібна суто практична спрямованість і заточеність під певну сферу. Головне ж завдання полягає у постійній адаптації змісту вищої юридичної освіти через освітні і професійні програми до потреб суспільства.
Тож, лише через зміст вищої юридичної освіти і якість навчання можна досягти високих цілей.
По-перше. Необхідно терміново завершити роботу з розробки Державних стандартів вищої юридичної освіти. Це дасть змогу розробити критерії щодо спроможності ЗВО здійснювати підготовку юридичних кадрів.
По-друге. Відповідно до вимог стандартів, сформувати зміст вищої юридичної освіти за освітньо-кваліфікаційними рівнями, передбачивши їх наступність та неперервність.
По-третє. Відповідно до вимог державних стандартів, провести низку організаційних заходів, пов’язаних з реалізацією змісту освіти через кадрове та навчально-методичне забезпечення, матеріально-технічну базу, систему доступу та діагностику знань. Прийняття Державних стандартів вищої юридичної освіти забезпечить умови та відповідальність за надання якісних освітніх послуг відповідно до вимог цих стандартів.
Це індикатори функцій якісних характеристик складових юридичної освіти, аргументи якої – якість науково-педагогічних кадрів, якість навчальних програм, якість знань студентів; якість інфраструктури, внутрішнє і зовнішнє середовище; систематична оцінка та регулювання. І, наостанок, беззаперечний і безапеляційний зв’язок з практикою.
Підсумовуючи, хочу відмітити, що часто-густо ми шукаємо темну кішку у темній кімнаті, яка, до того ж, нам ввижається чимось взагалі іншим. Але, подекуди, варто просто користуватися простими прикладами, аби зрозуміти всю складність можливих наслідків. Так от, спробуйте якось пояснити про конституційні обов’язки чи то довести якесь порушення у тому ж таки «ларьку» місцевому «юристу», який не буде обмежений законом, формою, виконанням обов’язків… І можете навіть на телефон познімати.
«Думайте», як відносно нещодавно звучав відомий слоган.
— 483