Правові коментарі – № 1

На даний час Верховною Радою України розглядається два законопроекти:

1) «Про амністію осіб, які на момент вчинення злочину приймали участь у проведенні антитерористичної операції», проте він лише опрацьовується у профільному комітеті, що може свідчити про його другорядність;

2) «Про амністію у 2016 році», який також опрацьовується у профільному комітеті, проте на нього вже є два позитивних висновки: висновок Головного науково-експертного управління від 31.05.2016 та висновок щодо відповідності проекту вимогам антикорупційного законодавства від 01.06.2016.

 

Детальне ознайомлення із вказаними проектами законів, а також супровідними до них документами дозволило вести мову про наступне:

по-перше, законопроект «Про амністію у 2016 році» повністю поглинає законопроект «Про амністію осіб, які на момент вчинення злочину приймали участь у проведенні антитерористичної операції», оскільки поширюється на значно більшу кількість засуджених осіб;

по-друге, дійсно слід погодитися з авторами законопроектів, що участь у проведенні антитерористичної операції (далі – АТО) пов’язана зі значним психоемоційним навантаженням на людину, наслідком якого стає стрес, роздратованість та агресивність. Окрім безпосередніх чинників впливу (бойові дії, полон, необхідність вирішувати складні та небезпечні бойові завдання в екстремальних умовах тощо), людина відчуває на собі вплив сторонніх чинників (зміна умов проживання, відсутність спілкування з рідними людьми, неналежний рівень матеріально-фінансового забезпечення, зайвий бюрократизм посадових осіб та інше). У таких умовах вона здатна на вчинення протиправних дій, які у даному випадку стають своєрідним відгуком на зовнішні подразники. Причому така протиправна поведінка досить часто є немотивованою та пояснюється важким психологічним станом особи. Відсутність на даному етапі досконалих механізмів психологічного супроводу учасників АТО лише ускладнює ситуацію, суспільні наслідки якої сягають загальнодержавного значення.

Разом з тим у вказаних законопроектах є положення, які дещо нівелюють їх значення або навіть насторожують.

Так, вже не вперше метою прийняття законопроекту є зменшення кількості осіб, які утримуються в місцях позбавлення волі, та, як наслідок, заощадження бюджетних коштів, що витрачаються на утримання засуджених, і забезпечення належних умов відбування покарання для осіб, які продовжуватимуть там знаходитися.

Більш того, просто насторожує ст. 4 законопроекту «Про амністію у 2016 році», яка не має жодного відношення до АТО, а тим більше до реалізації принципу гуманізму.

Так, в законопроекті пропонується звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов’язаних із позбавленням волі, осіб, зазначених у статті 1 цього Закону, засуджених за умисні злочини, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше десяти років, якщо на день набрання чинності цим Законом вони відбули не менше половини призначеного строку основного покарання (напівжирний наш – В.Ш. та О.В.).

Дані положення суперечать ст. 1 законопроекту, оскільки там ведеться мова про можливе звільнення за вчинення умисного злочину максимум середньої тяжкості – тобто до п’яти років позбавлення волі, враховуючи ст. 12 КК України, а в ст. 4 законопроекту – умисного злочину з позбавленням волі до десяти років.

Більш того, п. «є» ст. 9 законопроекту фактично виключає застосування амністії за злочини, де можливе покарання у вигляді позбавлення волі до десяти років, проте ст. 4 навпаки це дозволяє.

У зв’язку з цим слід, у цілому, позитивно оцінити законопроект «Про амністію у 2016 році», проте звернути увагу, що він потребує внесення змін до ст. 4 із врахуванням положень ст. 1 – за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до ст. 12 КК України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до статті 12 КК України, оскільки прийняття законопроекту у поточній редакції може створити певні проблеми для судів, які будуть реалізовувати закон.

Запрошуємо наукову громадськість до подальшого обговорення зазначеного законопроекту.