Поліція – це не робота за графіком. Це коли 24/7. На свята. Уночі. За жахливої погоди чи, здавалося б, безвихідної ситуації. Чи коли інші зупиняються, а ти йдеш до кінця. Бо якщо припинити боротися, хто ж стане на заваді беззаконню?
Йому 20, і він лише курсант. Це так вважають інші. Проте для нього це не просто синонім до звичайного «студент». Це присяга. Це клятва про те, що готовий діяти у будь-яку хвилину, неважливо, де знаходишся, чим займаєшся.
Курсант 4 курсу Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ Юрій Тополянський після занять вирішив зайти до супермаркету «АТБ», що неподалік університету.
На вході до магазину побачив молодика років 25-ти на вигляд. Той швидко йшов до виходу, але не через касу, а з боку товарних стелажів, тримаючи перед собою продукти. За ним рушив охоронець, але злодій вже вибіг на проспект. Юрій Тополянський зреагував миттєво. Залишив речі та чимдуж кинувся наздоганяти чоловіка разом із охоронцем.
Бігти довелося метрів 500. Та через декілька кварталів курсант затримав злодія і повернув його до супермаркету. Невдовзі на місце події прибули працівники слідчо-оперативної групи. Вони доставили правопорушника до відділу поліції.
Старший охоронець магазину торгівельної мережі «АТБ» Артем Малєєв зауважує: відвідувачі дуже часто залишаються байдужими у таких ситуаціях.
«Курсант побачив, що відбувається, і відразу ж побіг за крадієм. Хоча міг пройти повз, не став робити вигляд, що нічого не помітив. На мою думку, такі поліцейські потрібні у Дніпрі. Хлопцю бажаю успіхів у його нелегкій роботі», – зазначив Артем Малєєв.
На думку Юрія Тополянського, цей вчинок – ніщо інше, як робота. Все, як він давно мріяв: допомагати людям.
«Ми 24/7 знаходимось на службі в поліції. У законах це чітко прописано. Тому нас навчають, що поліцейський має запобігти правопорушенню та сприяти затриманню злочинця. У моєму випадку все сталося наче рефлекторно. Навіть не сумнівався», – розповів курсант факультету підготовки фахівців для підрозділів кримінальної поліції.
Наставник майбутнього поліцейського, провідний фахівець факультету Іван Богатир про Юрія говорить як про справжнього товариша та відповідального курсанта.
«Він має гарні стосунки з колективом. До того ж, на нього завжди можна покластися. Серйозно та відповідально ставиться і до служби. Кожне завдання буде виконувати усвідомлено. Та й ініціативу готовий проявити», – зазначає Іван Богатир.
Бути правоохоронцем – це не просто присягнути на вірність. Це якщо помітив правопорушення та навіть не витрачаєш час на роздуми, прийняття рішень. А на рівні рефлексу дієш. Рятуєш. Простягаєш руку допомоги. Затримуєш злочинця. Не тому, що отримав робоче завдання. А тому, що знаєш: так треба. Так правильно.
— 1 319