Волонтерський тил: як у ДДУВС допомагають ЗСУ та переселенцям

Тил не спить! Працює і вдень, і вночі для тих, хто цього потребує. У Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ студенти, курсанти та викладачі продовжують волонтерити на всіх фронтах. Хто що робить та кому допомагає – далі у нашому матеріалі.

Це ігрова, спеціально облаштована для діток з Луганщини. Тут є все необхідне для цікавого та корисного проведення дозвілля. Іграшки, розвиваючі ігри, приладдя для творчості.

Такий собі міні-садочок діє на базі університету для дітей, які наразі разом зі своїми мамами проживають у гуртожитках закладу освіти.

Завдяки співпраці з волонтерськими організаціями усім переселенцям надається соціально-побутова допомога. Вони забезпечуються одягом, взуттям, дитячими іграшками, предметами особистої гігієни. Також луганчани безкоштовно харчуються у їдальні університету.

Курсантка ННІ права та підготовки фахівців для підрозділів Національної поліції Діана Галкіна з перших днів війни долучилася до роботи благодійного фонду «ТАПС». Третьокурсниця займається пошуком благодійних організацій за кордоном, здійснює логістичну діяльність, займається розсилкою листів на електронні адреси. Розповіла, що найктивніше допомагають Україні Німеччина та Польща: з цих країн приходить найбільше гуманітарної допомоги до Дніпра

Діана заступає на волонтерський пост зранку, звільняється пізно ввечері. Лекції не пропускає, благо, що вони проходять онлайн, говорить третьокурсниця. Ноутбук та навушники у неї завжди під рукою, тому все встигає.

Іще один обов’язок волонтерки – робота на складі. Там дівчина відповідальна у відділі гігієни. Фасує, рахує, складає. Далі предмети гігієни прямують до пунктів видачі Дніпра.

А ось курсантка ННІ права та підготовки фахівців для підрозділів Національної поліції Ілона Качан (на фото справа) невтомно працює на кулінарному фронті селища Кринички Дніпропетровської області. Разом із мамою Ніною дівчина готує їжу для представників територіальної оборони.

Борщі, супи та другі страви господині готують майже не щодня. «Продукти свої, у бабусі є город, господарство. Тож все натуральне та завжди свіже, а головне приготоване з турботою та любов’ю», – розповідає Ілона.