Повномасштабне вторгнення російських військ поставило українців перед вибором. Злякатися, втекти, скоритися ворогу. Погодитися на ганебні умови та пропозиції. Або ж дати відсіч: стрімку, організовану, рішучу – і назавжди вигнати окупантів з рідної землі.
Анатолій Добровольський, заступник директора інституту з заочного навчання працівників поліції Навчально-наукового інституту заочного навчання та підвищення кваліфікації ДДУВС, зробив цей вибір за лічені години. З 26 лютого він несе службу у Збройних Силах України та стоїть за свободу, цілісність і демократію – у самому серці збройного протистояння. Продовжуємо спеціальну рубрику «Рік на фронті: хроніки воїнів ЗСУ».
Знаходитися в епіцентрі воєнного конфлікту – це справжній іспит на витривалість. Наскільки швидко Ви звикли до нової реальності?
Адаптувався досить швидко, з перших днів війни, завдяки своїм знанням та навичкам. Я професійний військовий із більш ніж 20-річним досвідом, а бойовий досвід боротьби з «орками» почав здобувати ще у 2016-му на Донбасі. Але насправді до жахів війни звикнути неможливо – це завжди біль, втрати та страждання.
У чому Ви вбачаєте свою місію?
Головна місія, як і мета – це знищення ворога на нашій землі, щоб наші діти та їхні діти жили у вільному суспільстві та державі. А ще помста: за побратимів, дітей, жінок і всіх людей, які були вбиті та покалічені тільки за те, що ми українці.
Якою б хотіли бачити країну та українське суспільство після перемоги?
Вільною, квітучою, щасливою європейською державою з великої літери. На мій погляд, наше суспільство вже мислить по-іншому: надалі ми не зможемо миритися з корупцією чи несправедливістю, бо свобода і можливість самостійно вибирати свою долю дістається нам дуже дорогою ціною. У державі вже відбуваються певні зміни, навіть на рівні окремих гілок влади.
Як вплинула війна особисто на Вас?
Вона вплинула на всіх. Не залишилося жодної людини, котру так чи інакше не зачепила б війна. І після перемоги у нас попереду багато роботи, у тому числі з ветеранами, яких потрібно буде повертати до мирного життя.
Що в першу чергу зробите у мирній Україні?
Насамперед обійму своїх улюблених донечок і поїду мандрувати. Адже сім’я – то моя найбільша мотивація. Потім жити та працювати: на кожного з нас чекає дуже багато справ. А поки що, як і всі, я мрію про нашу скорішу перемогу.
— 384