Життя – це не тільки звична для нас буденність. Це також моменти, які дозволяють відкласти справи подалі, зупинитися, подумати про те, що дійсно є важливим, та віднайти заняття для душі. В такі хвилини до творчості звертається завідувач відділення виховної, соціально-гуманітарної та культурно-масової роботи відділу кадрового забезпечення ДДУВС підполковник поліції Наталія Карнаух. Як віднайти в собі здатність жити творчо, як навчити цьому інших, – про це далі.
Наталія Карнаух координує роботу одного з відділень в ДДУВС, до цього працювала в службі психологічного забезпечення правоохоронних органів. Вже близько 10 років займається психотерапією. Вона є сертифікованим гештальт-терапевтом, основними напрямами роботи являються дитячо-батьківські відносини, сімейна системна терапія та робота з психосоматичними розладами. Мріє відкрити свою практику, коли закінчить поліцейську кар’єру. Та разом із тим не забуває Наталія Ігорівна й про свої творчі уподобання, а це і вишивання бісером ікон та картин із різноманітною тематикою, і створення прикрас із бісеру.
Рукоділлям Наталія Карнаух захоплюється вже досить давно. Після буденної метушні полюбляє взятися за вишивання. Вона вважає, що такі заняття не тільки дають певну віддушину, приносять задоволення, а ще й допомагають впорядкувати думки. Наталія Ігорівна впевнена, що належні думки приходять саме в стані захоплення творчою справою. До того ж, Наталія Карнаух стверджує, що заражає своїм захопленням і знайомих, які починають власноруч робити витвори з бісеру.
Як розповідає Наталія Карнаух, братися за улюблене рукоділля щодня не вдається: такий вже сучасний темп життя. Але коли знаходиться вільна хвилина, із задоволенням вишиває бісером чергову ікону. На одну роботу рукодільниця витрачає близько місяця, а от мініатюрні прикраси створює за декілька днів.
«Кожній іконі передує певна історія або релігійна притча. Я в такому разі дуже багато аналогій проводжу з психотерапією, адже бувають життєві випадки, які нагадують мені притчу з християнської релігії. Вишиті ікони дарую знайомим, друзям, близьким. Робити такі подарунки для інших приємно, навіть якщо вони сприймають їх не як релігійний витвір, а скоріше як картину чи сувенір. Інколи починаю вишивати нову ікону – і думаю про конкретну людину з певною життєвою ситуацією, проблемою».
З усмішкою Наталія Ігорівна розповідає про те, що вдома в неї вже створена справжня «стіна плачу», адже дещо з творчого доробку залишає для своєї родини. В цих витворах – її віддушина. Жага до творчості бере свій початок ще з дитинства. Наталія багато займалась музикою, танцями, малюванням, вишиванням, а вже в зрілому віці виникло бажання вишивати ікони та створювати прикраси.
Рукодільниця впевнена: в кожної людини є здатність до творчості. На її думку, це допомагає творчо пристосовуватися до світу, який невпинно змінюється. Віднайти в собі такі навички цілком реально, варто лише прислухатися до себе, своїх відчуттів, вміти їх аналізувати та усвідомлювати.
«Мені завжди хотілося творити, робити щось по-своєму, вносити авторські штрихи. Кожна людина може в собі це розвивати, та спочатку треба відчути свої бажання та потреби. Якщо ж вона недостатньо знайома зі своїм внутрішнім світом, виникає питання: чим вона взагалі живе, на що спирається? Соціум досить часто нав’язує умови, як жити, як працювати, ми обростаємо стереотипами. Зрілою особистість можна назвати тоді, коли вона пізнає себе, змінюється, відчуває, що їй потрібно, а що ні, може жити спираючись на себе. Варто також усвідомлювати своє життя, брати відповідальність за свої рішення, бути «тут і тепер», – це і забезпечує уміння творчо пристосовуватись до оточення. Така особистість є джерелом творчості. Іноді варто подумати: що б мені хотілося зробити зараз? Сходити в парк? Споглядати захід сонця? Важливо приділяти собі час. Цьому треба вчити й своїх дітей», – ділиться думками Наталія Карнаух.
Іноді нас настільки поглинає буденність, що здається, зупинитися вже важко. Але бодай спробуйте. Побути на самоті з собою, дістати із глибини душі творчі поривання, про які, цілком можливо, раніше навіть не здогадувалися. Тоді й життя заграє яскравими барвами.
— 3 032