«Людина, що володіє вродженим талантом, відчуває найбільше щастя тоді, коли використовує цей талант», – сказав німецький письменник Йоганн Вольфганг Гете. З цим кредо крокує по життю студент 2-го курсу юридичного факультету Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ Станіслав Литвин. Викладачі характеризують хлопця, як працьовитого та енергійного, творчого та доброзичливого студента.
Станіславе, чому вирішили стати юристом? Що спонукало обрати саме цю професію?
Вирішив стати юристом, бо ще зі школи дуже любив правознавство. Мені здається, що саме у цій професії зможу себе повністю реалізувати, бо хочу бути корисним суспільству.
Зараз Ви на другому курсі. Цікаво навчатися?
Так, дуже цікаво. Я намагаюся почерпнути з кожної дисципліни те, що мені знадобиться у подальшій професійній діяльності. Уявляю, як я ті чи інші знання застосував би на практиці. Це мене стимулює пізнавати все більше і більше. А ще додає мотивації усвідомлення того, що професія юрист завжди буде затребуваною у суспільстві незалежно від економічної та політичної ситуації в країні.
Ким бачите себе у професійному майбутньому. Вже думали, де і ким саме хочете працювати?
Одне знаю точно – буду займатися юридичною допомогою. Де саме буду працювати ще не думав, бо зараз у житті все швидко змінюється. Для початку треба отримати диплом, а там вже вирішу.
Можете сказати, що в навчальному процесі імпонує більше за все, а що не подобається?
Не можу виділити щось конкретне. Я ставлюсь до університету як до джерела знань. Це в першу чергу процес навчання, який тут організований у відповідності з вимогами часу. Потрібно вміти проходити всі труднощі з високо піднятою головою. Вчитись, вчитись та ще раз вчитись!
Тепер про творчість. Танці, написання пісень, робота у філармонії… Що на першому місці?
Напевно, робота у філармонії, де я працюю художником з освітлення, на даний момент все ж у пріоритеті. Мені 18 років, я вже мушу заробляти собі на життя. Радує те, що робота приносить величезне задоволення.
Як Ви все встигаєте? Скільки годин на добу відпочиваєте?
Знаєте, якщо є бажання – можна встигати і більше. Якось звик постійно кудись поспішати. Це спосіб життя такий, інакше в мене вже не вийде. На сон час залишається, але, напевно, менше ніж в однолітків.
Тепер все по черзі. Розкажіть про свою хореографічну «кар’єру»?
Танці – це дуже важлива складова мого життя. Я займаюся народними танцями з 5 років. Відвідую один із найкращих хореографічних народних ансамблів України «Орлятко». Там моя друга домівка, моя стихія,
Скільки пісень написали? Це і текст, і музика? Про що вони?
На сьогодні я написав вже більше 20 пісень. Так, це і текст, і музика, а ще професійний запис та аранжування. Майже всі мої пісні про кохання. Бо ж, що як не це прекрасне почуття може так окриляти, вселяти надію та віру у краще.
Чи є у Вас пісня про Вас?
Всі мої пісні про мого внутрішнього двійника, але не про мене. Розумієте, я пишу пісні, коли мені сумно чи тривожно. Інколи мені здається, що більшість моїх проблем вирішується саме у пісні, точніше після того, як вона народжується.
Чого хотілося би досягти у житті? Ваші плани та мрії?
У першу чергу закінчити ДДУВС та реалізувати себе у юриспруденції. Додатково хотілося би розвиватися у професії художника з освітлення, не стояти на місці та підкорювати нові вершини. Можливо, не скромно, але я мрію зібрати стадіон глядачів. Це буде неймовірне шоу, якого в світі ще не було. Ось побачите!
— 1 136