Концепція розвитку юридичної освіти в Україні

Варто зазначити, що правоохоронна система України завжди відчувала нестачу професійних кадрів з юридичною підготовкою для комплектування оперативних та слідчих підрозділів. При цьому вирішенням питання укомплектування цих підрозділів достатньо успішно займались і займаються відомчі навчальні заклади відповідних правоохоронних органів, зокрема заклади вищої освіти зі специфічними умовами навчання, що належать до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України.

Так, наприклад, на сьогоднішній день кадрових поліцейських на місцях не вистачає від 10 до 30% , тобто у середньому 20% по країні, а це, приблизно, до 30 тис. поліцейських .

Здійснити ефективну підготовку кваліфікованого юриста для підрозділів Національної поліції України здатні лише відомчі заклади освіти.

Спроби ліквідувати систему відомчої юридичної освіти МВС України при проведенні реформи здатні призвести до значно більш серйозної кадрової кризи у Національній поліції України, ніж це відбувається сьогодні, що так само спровокує суттєвий сплеск загальнокримінальної та інших видів злочинності.

На сьогоднішній день існує кілька проєктів, що стосуються реформи юридичної освіти.

На офіційному сайті МОН України можна ознайомитись з проєктом Концепції розвитку юридичної освіти (далі – Концепція № 1) та матеріалами Робочої групи з розроблення Концепції вдосконалення правничої освіти для фахової підготовки правника відповідно до європейських стандартів вищої освіти та правничої професії, які (матеріали) містять, серед іншого, і проєкт Концепції вдосконалення правничої (юридичної) освіти для фахової підготовки правника відповідно до європейських стандартів вищої освіти та правничої професії (далі – Концепція № 2) .

По окремих позиціях зазначені дві концепції принципово різняться. Зокрема, це стосується визначення поняття правничої професії.

Концепція № 1 під правничою професією розуміє таку, що передбачає діяльність із застосування права. Ознаками правничої професії є її самоврядність, професійна незалежність та професійна відповідальність. Окремі види правничої діяльності з огляду на їх соціальну значущість регулюються державою.

Тобто наведене визначення є достатньо широким і, цілком об’єктивно, передбачає будь-яку професію, пов’язану із застосуванням права.

Концепція № 2, яка піддавалась виправданій критиці, визначала вичерпний перелік правничих професій: суддя, адвокат, прокурор, нотаріус, а також, як окрему, професійну діяльність у сфері права.

Такий звужений підхід невиправдано не містив у переліку правничих професій слідчих, дізнавачів, юрисконсультів та інших людей з юридичною освітою, які застосовують право у своїй професійній діяльності. Тим самим штучно створювалось підґрунтя для обмежень щодо доступу до наведених правничих професій і, відповідно, можливостей різного роду зловживань у цій сфері.

Концепція № 1 не містить обмежень щодо закладів вищої освіти, які можуть здійснювати підготовку правників, визначаючи, що державне замовлення на підготовку фахівців за галуззю знань 08 «Право» та спеціальностями 081 «Право» та 082 «Міжнародне право» розміщується у закладах вищої освіти, незалежно від форми власності та сфери управління за алгоритмом широкого конкурсу.

Отже, здійснювати таку підготовку можуть і заклади вищої освіти зі специфічними умовами навчання системи МВС України, що цілком відповідає потребам суспільства та держави у сфері якісної підготовки фахівців – правоохоронців.

Натомість Концепція № 2 містила невиправдані обмеження щодо навчальних закладів, які можуть здійснювати підготовку правника в Україні (лише правничі школи, які належать до сфери компетенції Міністерства освіти і науки України (класичні університети, профільні університети) та приватні вищі навчальні заклади, що отримали ліцензію Міністерства освіти і науки України). Не внесення до переліку навчальних закладів з підготовки правників в Україні правничих шкіл системи МВС України здатне завдати суттєвої шкоди заходам, спрямованим на запобігання кримінальним та іншим правопорушенням в Україні.

Концепція № 1 не містить обмежень і у сфері наукових досліджень у галузі права, визначаючи, що такі дослідження мають здійснюватися переважно у правничих школах та сприяти більш якісній підготовці правника, набуттю ним навичок наукового мислення, а також носити прикладний характер.

Це положення дозволяє зосередитись правничим школам на тих напрямках наукових досліджень, які відповідають профілю їх навчання, зокрема, закладам зі специфічними умовами навчання системи МВС України – на проблемних питаннях правоохоронної діяльності Національної поліції України та інших органів і установ системи МВС України.

Оскільки Концепція № 2 обмежувала можливість окремих навчальних закладів здійснювати підготовку правників в Україні, це обмеження, фактично, стосувалось і достатніх можливостей для проведення прикладних наукових досліджень у сфері діяльності конкретних правоохоронних органів.

Таким чином, у Концепції № 1 реалізований комплексний підхід до створення умов для модернізації змісту юридичної освіти, вона враховує потреби суспільства та держави у цій сфері і не містить значних корупційних ризиків при впровадженні її положень.