Тривога! Налякані містяни чимдуж біжать до бомбосховищ та підвалів. Маршрут знайомий, тривожна валіза спакована вже давно, час на збори мінімальний, бо вже йде 50-й день війни. Натренувалися діяти чітко та злагоджено! Втім, на жаль, паніку «вимкнути» не виходить. До війни звикнути неможливо, і тут якраз на допомогу приходять психологи.
Саме під час сирени кваліфіковані спеціалісти Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ спілкуються з колегами та переселенцями з Луганщини, які рятуються від небезпеки у бомбосховищах на території навчального закладу. З початку введення воєнного стану на Україні така робота проводиться регулярно.
«Під час обходу приміщень бомбосховищ за методом спостереження виявляється категорія осіб, яким надається індивідуальна та групова допомога. Проводяться так звані «підтримуючі» сесії для тих, хто перебуває у розгубленому, зляканому стані, не розуміє що робити далі, як будувати своє життя у такий складний час», – повідомила психолог відділу психологічного забезпечення Олена Гура.
Важко посперечатися з тим, що година у холодному, сирому підземеллі видається вічністю. Тому саме під час тривоги за допомогою візуальної діагностики виявляються особи, які потребують екстреної допомоги. Далі здійснюються заходи задля стабілізації їхнього психоемоційного стану, відпрацьовуються способи та техніки роботи з панічними атаками, страхами, Психологи університету допомагають зняти напруження та позбутися тривожних думок.
Після сирен люди продовжують спілкування з психологами вже у кабінетах університету. Вони вже довіряють більше своїм рятівникам, та хочуть позбутися панічних атак раз і назавжди.
Багато уваги фахівці відділення психологічного забезпечення ДДУВС приділяють дітям. Для покращення їхнього психоемоційного стану з ними проводяться цікаві ігри та розваги. Зокрема, дорослі разом із малечею розмальовують стіни.
Милі звірятка, які народилися під звуки сирен, залишаться тут надовго. От би з пам’яті тільки все стерти якнайшвидше!
— 671