Рівно тиждень у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ триває курс молодого бійця. За цей час першокурсники вже встигли на повну відчути, що таке «будні курсанта». Відділ зв’язків з громадськістю поспілкувався з юнаками та дівчатами, аби дізнатися про найскладніше та найцікавіше з курсантського життя.
Підйом о шостій ранку, зарядка, теоретичні заняття, стройовий вишкіл та службова дисципліна. Крім цього, хлопці та дівчата проходять тренінги зі стресостійкості.
З кожним днем вони все більше і більше сумують за звичним режимом дня, своєю кімнатою, батьками, друзями, однак і радіють водночас, бо вже давно прийняли виважене рішення – стати до багатотисячного строю Національної поліції України.
Як розповідає Орина, табірний збір не виявився для неї чимось дивовижним. Сестра дівчини – випускниця університету. Наразі несе службу у Департаменті стратегічних розслідувань ГУНП у Закарпатській області, тому бажання пов’язати своє життя з правоохоронними органами виникло давно.
«Я не чекала, що буде легко, адже розуміла, професія поліцейського потребує загартування, витримки та терпіння. – ділиться враженнями курсантка 1 курсу ННІ права та підготовки фахівців для підрозділів Національної поліції Орина Зіміна. – Стройова дається нелегко, ввечері ноги аж гудуть, але до всього звикаєш. Цікаво на теоретичних заняттях, особливо подобаються лекції зі стресостійкості та антикорупційного законодавства. Рано прокидатися та рано лягати спати вже теж звикла. Єдине, за чим найбільше сумую, так це за тим, що раніше можна було їсти, коли захочеш, а зараз же чітко по режиму. А ще весь час хочеться солоденького, не буду приховувати, це – моя слабкість».
Нікіта Котов – курсант факультету підготовки фахівців для підрозділів кримінальної поліції, також випробовує себе у курсі молодого бійця.
«Запам’ятається на все життя зарядка. Бо це не просто, як ми звикли, нахили вліво, вправо та присідання. Це повноцінне 40-хвилинне тренування, де треба бігати, віджиматися та підтягуватися на перекладині. А ще мені подобається сама атмосфера великого та дружнього колективу. Намагаємося підтримувати один одного, виручати, допомагати, якщо у когось щось не виходить. Найдовгоочікуваніша мить – це вільний час. Спілкуємося, ділимося враженнями, планами і, звичайно ж, телефонуємо рідними, за якими вже дуже скучили», – розповідає першокурсник.
І так кожного дня – нові випробування, емоції, враження. Попереду у новоприбулих курсантів ще 7 днів КМБ. Після чого вони складуть заліки та приступлять до навчання в очному форматі.
— 955