Слідчий «по-новому» – або які «підводні камені» приховує реформа щодо вищої юридичної освіти

Зупинюсь на останній пропозиції. До вищих навчальних закладів зі специфічними умовами навчання належать заклади освіти, які готують фахівців для правоохоронних органів. Якщо реалізуються такі пропозиції Концепції, це означає, що слідчі не будуть навчатись за спеціальністю 081 «Право», а, напевно, навчання буде, як і в інших правоохоронців за спеціальністю 262 «Правоохоронна діяльність». Безпосередньо ж цю спеціальність бажають позбавити статусу правничої. Тобто поліцейський після звільнення зі служби з таким дипломом не зможе претендувати на те, щоб стати, наприклад, адвокатом чи суддею. Також обговорюється питання неможливості в таких навчальних закладах готувати студентів-юристів.

Така пропозиція аргументується тим, що підготовка правників повинна здійснюватись в умовах академічної свободи правничих шкіл. Вища юридична освіта має надаватися закладами, в яких гарантовані академічні свободи, включаючи свободу думки, слова, об’єднань та викладання, так само, як і академічна мобільність.

Із таким твердженням важко не погодитись. Дійсно, правнича професія потребує і свободи думки, слова і академічну мобільність. Тільки виникає питання: звідки у реформаторів така впевненість, що у навчальних закладах із специфічними умовами навчання відсутня свобода слава, думки та академічна мобільність? Єдине, що відрізняє такі навчальні заклади від так званих цивільних вишів, де готують юристів, є те, що окрім навчання, курсанти, на відміну від студентів, несуть службу в добових нарядах та можуть залучатись до охорони громадського порядку. У всьому іншому заняття проводяться так само, як і для студентів-юристів. Перелік навчальних дисциплін приблизно на 90 % такий же, як і для студентів-юристів. І лише 10 % складають специфічні навчальні дисципліни, які необхідні саме правоохоронцю: вогнева підготовка, спеціальна фізична підготовка, тактико-спеціальна підготовка та деякі інші.

Щоправда, відмінністю у навчанні є також і форми та методи проведення навчальних занять у вищих навчальних закладах зі специфічними умовами навчання, які відрізняються практичною складовою, технічним забезпеченням та передовими методами навчання, якими можуть похвалитись далеко не всі цивільні виші, які поряд з аграрним, технічним чи економічним факультетами мають також і юридичний факультет.

На підтвердження цього наведу декілька прикладів організації проведення навчальних занять у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ, де запроваджено комплексні оперативні навчання «Лінія 102» для відпрацювання практичних навичок серед курсантів та студентів. Заняття розпочинаються з розподілу ролей: група ділиться на дві підгрупи – курсанти та студенти, які працюють реально за принципом чергової частини та відділку поліції. Науково-педагогічним складом університету розроблено більше 50 тематичних задач, починаючи від адміністративних правопорушень, закінчуючи розбоєм, пограбуванням та вбивством. Розподіливши ролі між курсантами: оператор 102, диспетчер патрульної поліції, черговий поліцейського відділу, патрульні поліцейські, слідчо-оперативна група у складі слідчого, оперативних працівників та експерта-криміналіста та студентами: адвокати, прокурори, судді – учасники завдань приступають до виконання своїх безпосередніх службових обов’язків. На лінію 102 надходить ввідна – інформація про правопорушення, яке відбулося в тому чи іншому районі. Курсант зобов’язаний прийняти дані, зафіксувати, правильно кваліфікувати злочин та забезпечити відповідне реагування. Далі на місце подій виїжджають патрульні поліцейські та за необхідності слідчо-оперативна група.

Такі заняття проходять одночасно у декількох кабінетах, обладнаних відеокамерами. Це робочі зони працівників поліції, прокурора, слідчого судді та місця скоєння злочинів.

Далі йде другий етап – розгляд кримінального провадження у суді. Для цього у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ відкрито «залу судових засідань».

За таким принципом функціонують криміналістична кімната, інтерактивна класна кімната з протидії домашньому насильству, «зелена кімната» для роботи з неповнолітніми, полігони для оформлення матеріалів ДТП та інші. Не буду розкривати всіх деталей організації навчання, лише зазначу, що цей процес побудований на кращій світовій практиці з урахуванням більше як півстолітнього власного досвіду закладу. Така новітня форма навчання курсантів та студентів дозволяє майбутнім юристам відчути себе в умовах, максимально наближених до реальних, набути вмінь та навичок, які їм знадобляться в процесі оперативно-службових завдань, судової та іншої юридичної практики.

Тому неправильно та нелогічно позбавляти права відомчі навчальні заклади, які мають такий потужний потенціал, готувати студентів-правників. Що стосується випускників так званих курсантських факультетів, вважаю, що позбавлення їх статусу юристів має дискримінаційний підхід, адже позбавить їх права реалізувати себе в іншій сфері юриспруденції. Якщо ж їх погано навчали, або вони мають недостатні знання, вміння та навички, вони просто не зможуть пройти кваліфікаційний іспит на право стати адвокатом чи суддею, і нічого в цьому страшного не має. Але ж якщо їх позбавлять статусу юриста, вони навіть не матимуть шансу довести свою кваліфікацію, що позбавить їх права на доступ до професії.

На власному прикладі зазначу, що закінчив курсантський факультет, хоча за шкільною партою мріяв стати адвокатом. Неподоланним став грошовий бар’єр, адже сім’я на той момент не могла оплатити навчання на юридичному факультеті, але я знав, що дорогу у світ юриспруденції давав і диплом за спеціальністю «Правоохоронна діяльність». Вже під час навчання я зрозумів, що вершиною юридичної кар’єри є посада судді, який надає юридичну оцінку позицій сторін, приймає рішення та ставить крапку у юридичній суперечці. І шкільна мрія дещо змінилась. Після випуску працював на різних посадах в практичних підрозділах тоді ще міліції, після закінчення ад’юнктури та захисту кандидатської дисертації розпочав кар’єру науково-педагогічного працівника. Коли досяг віку та досвіду, який надає право брати участь у конкурсі на посаду судді, подав документи та переміг, потрапивши до 700 найкращих юристів серед більше як 5 тисяч претендентів і зараз проходжу подальший відбір. Є надія, що юнацька мрія реалізується. Не позбавляйте мрії майбутнє покоління!

Доцент кафедри адміністративного
права, процесу та адміністративної
діяльності, кандидат юридичних наук
В’ячеслав Гаркуша