Професійна діяльність слідчого та дізнавача без юридичної освіти: театр абсурду триває

Доступ до юридичної професії продовжує викликати дискусії та полеміки серед представників класичної академічної освіти: їхні аргументи постійно зводяться до того, що виші зі специфічними умовами навчання системи МВС України не здатні підгодовувати юриста, який буде затребуваний на ринку праці та зможе якісно виконувати функції судді, нотаріуса, адвоката та прокурора, начебто через те, що там курсантів та студентів навчають підкорятися, а не служити суспільству та слідувати верховенству права.

Одразу відмічу, що державне замовлення на підготовку бакалаврів права у закладах вищої освіти зі специфічними умовами навчання системи МВС України спрямоване виключно на підготовку слідчих та дізнавачів, які після закінчення навчання зобов’язані як мінімум три роки відпрацювати на відповідних посадах в підрозділах Національної поліції України. Це означає, що кошти платників податків витрачаються адресно та цілеспрямовано.

Разом із тим, ненормований робочий день (до 20 годин на добу), постійне психологічне напруження, недостатнє матеріально-технічне забезпечення, низька заробітна плата, робота у вихідні та святкові дні, у більшості своїй не лякають випускників вишів МВС України.

Вони протягом навчання здобувають ті навички та якості, що дозволяють їм належним чином виконувати свої обов’язки: служити суспільству та при цьому залишатися вірним Присязі українському народові.

Риторичне запитання, скільки випускників-правників, які навчалися за кошти державного бюджету, після закінчення навчання працюють на державу, на посадах в органах державної влади та місцевого самоврядування, де заробітна плата трохи вище мінімальної? Відповідь очевидна – ні скільки, оскільки диплом юриста престижного вишу відкриває перед випускником шлях до приватних юридичних компаній, приватної юридичної діяльності, але аж ніяк не на державу. Ще одне риторичне питання з приводу витрачання коштів платників податків: якщо ти навчався на бюджеті, то і маєш відпрацювати вкладені в тебе кошти? До цього питання варто підійти збоку тієї ж концепції розвитку юридичної освіти, де і прописати такий обов’язок випускника.

Як експерт Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти з акредитації освітніх програм за спеціальностями 081 «Право» та 262 «Правоохоронна діяльність» також хочу відмітити той факт, що матеріально-технічна база закладів вищої освіти зі специфічними умовами навчання системи МВС України для реалізації освітніх програм з права та правоохоронної діяльності є взірцевою та інноваційною, розвивається за рахунок небюджетних коштів. Окремі класичні виші МОН України отримують умовну акредитацію тільки через те, що студентам просто небезпечно знаходитися в тих аудиторіях, в яких вони навчаються. Про якість підготовки в неопалюваних приміщеннях, мабуть, важко говорити, про академічні свободи також.

Отже, як висновок можна зазначити, що на моє суб’єктивне переконання, вся дискусія з приводу підготовки юристів у закладах вищої освіти зі специфічними умовами навчання системи МВС України зводиться до боязні конкуренції. Йде по суті боротьба за бюджетне фінансування підготовки бакалаврів права, яку хочуть виграти не зовсім доброчесним шляхом – на рівні закону заборонити вишам МВС України готувати кадри для Національної поліції.

Спочатку треба класичним вишам вивчити трудовий шлях своїх випускників бюджетників, зобов’язати їх працювати на державу, в тому числі на посадах слідчих Національної поліції, якийсь мінімальний строк, а вже потім за відгуками керівників поліцейських органів та підрозділів, керівників органів державної влади та місцевого самоврядування, роботи публічні висновки про те, хто готує кращі кадри за кошти платників податків.

Шаблистий Володимир Вікторович, д.ю.н., професор, професор кафедри кримінального права та кримінології факультету підготовки фахівців для органів досудового розслідування Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ