Вони обрали захищати свободу, демократію, суверенність, не роздумуючи. Щодня на фронті вони стримують просування ворога та потроху звільняють землю від російських окупантів. Дехто з них ще вчора був викладачем. А сьогодні – у самому серці пекельної війни. Ми у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ поспілкувалися із нашими працівниками, які боронять Україну на фронті.
Дмитро Білан – викладач кафедри спеціальної фізичної підготовки факультету кримінальної поліції. А ще майстер спорту України міжнародного класу з комбат дзю-дзюцу та суддя національної і міжнародної категорії, тренер, наставник юних спортсменів ДДУВС. Та все це було у минулому житті. До війни.
Чому вирішили стати військовослужбовцем?
Треба захищати рідну країну, боронити її від свавілля та жорстокості, що несе «орківска орда». А ще потрібно стати справжнім взірцем для тих, кого навчаєш. Я хочу, щоб мої діти та учні разом будували вільну правову і Незалежну Україну. І так, можливо, в чомусь я – ідеаліст, але я хочу жити у кращому світі. Максимально поважаю своїх побратимів, з якими на передовій виконуємо бойові завдання для захисту Батьківщини. Ми всі тут як одна родина. І мені дуже подобається, що навчаю воїнів важливим речам і маю відношення до перебудови армії за стандартами НАТО.
У чому Ваша мотивація?
Для мене найважливішим є мир, синє небо та родюча земля під ногами, сонце, море та гори рідної країни. Сил та наснаги додають рідні, адже тримаємо окупантів якнайдалі від них. А ще дуже надихає підтримка простих людей, які, просто зустрівши нас на вулиці, вітаються та посміхаються. Розуміють, наскільки важливими є ці речі у таку лиху годину для держави.
Що нам необхідно для перемоги?
Обладнання, зброя, підтримка. Моя родина, наприклад, не виїжджала з України. Вони підтримують мене. Дружина, до того ж, займається волонтерством та розробкою дизайну різних «приколюх» для потреб ЗСУ, а от молодша донечка надсилає відео, де читає вірші. Вони освітлюють мій шлях та надають сили робити цей світ кращим!
— 345