Сьогодні Сергій Штим працює помічником чергового чергової частини відділу організації служби ДДУВС, водночас залишаючись одним з лідерів ветеранської спільноти університету. Його шлях — це яскравий приклад того, як бойовий досвід, незламна воля та прагнення до саморозвитку трансформуються у нові суспільно корисні напрями діяльності після повернення з фронту.
– Сергію, повернення до цивільного життя для багатьох ветеранів стає складним етапом. Що стало для Вас тим рішенням або внутрішнім імпульсом, який дозволив не зупинитися на етапі медичного відновлення, а рухатися далі?
– Повернувшись до цивільного життя, я не зупинився на етапі медичного відновлення. Я активно долучився до ветеранських програм ДДУВС, які пропонують комплексний підхід: поєднання адаптивного спорту, психологічної допомоги та соціальної адаптації.
– Як саме Ви прийшли до адаптивного спорту і чому саме він став ключовим вектором Вашої реабілітації?
– Одним із ключових векторів моєї реабілітації став адаптивний спорт. Я увійшов до команди «Veterans’ Basket» — першої в системі МВС України команди з адаптивного баскетболу, створеної на базі нашого університету. Сьогодні разом із побратимами я беру участь у регулярних тренуваннях та змаганнях.
– Часто спорт сприймають лише як фізичну активність. У Вашому випадку він вийшов за межі тренувального процесу. Що це дало Вам особисто?
– Прагнення до розвитку швидко вивело мене за межі звичайних тренувань. Я став учасником першого чемпіонату України з піклболу серед ветеранів, де успішно пройшов профільне навчання та отримав сертифікат «Інструктор з піклболу». Це дозволило мені самостійно популяризувати цей вид адаптивного спорту та впроваджувати нові методики реабілітації у ветеранському середовищі.
– Ви не лише берете участь у змаганнях, а й формуєте результати разом із командою. Яке значення має для Вас командна робота у ветеранському спорті?
– Важливе місце у моєму спортивному житті займає петанк, який активно розвивається в університеті. Показовим результатом став ветеранський турнір з петанку на базі ДДУВС, де збірна команда «ДДУВС-1» у складі Сергія Штима, Дениса Штима та Артема Гудзенка виборола почесне друге місце.
– Окремо хотілося б зупинитися на соціальній складовій Вашої діяльності. Чому для Вас важливо взаємодіяти з дітьми та інклюзивними групами?
– Окрім спортивних досягнень, я приділяю велику увагу соціальним та інклюзивним ініціативам. Разом із ветеранською спільнотою університету ми провели майстер-клас із петанку для вихованців спеціальної школи для дітей з порушеннями зору. Ми ознайомили дітей із правилами гри, продемонстрували техніку виконання вправ та провели спільне тренування, зробивши внесок у розвиток інклюзивного середовища та підтримку дітей.
– Ви також берете участь у роботі, пов’язаній із психологічною підтримкою ветеранів. Як це відбувається на практиці?
– Невіддільною частиною мого життя є турбота про ментальне здоров’я побратимів. Я є постійним учасником регулярних групових зустрічей «рівний рівному». Ці заходи ДДУВС реалізує спільно з Центром ментального здоров’я «Повернення» та Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області. Вони допомагають захисникам ділитися досвідом та проходити адаптацію у колі однодумців.
– Якщо підсумувати Вашу щоденну діяльність, що вона для Вас сьогодні означає?
– Сьогодні я поєдную професійну діяльність в університеті, участь у спортивних та соціальних проєктах. Мій життєвий шлях є прикладом незламності для всієї ветеранської спільноти ДДУВС, мотивуючи інших до відновлення, самореалізації та руху вперед.
— 6