Олександр Грищук – захисник України, учасник бойових дій у складі 93-ї бригади 2-го стрілецького батальйону, отримав осколкове поранення. Кандидат у майстри спорту з вільної боротьби, має тренерський досвід. Сьогодні у ДДУВС Олександр Грищук обіймає посаду фахівця спортивної команди відділу соціально-гуманітарної роботи.
– Олександре, після повернення з війни Ви розпочали новий етап життя у Дніпровському державному університеті внутрішніх справ. Що стало для Вас визначальним у цей період?
– Повернення до мирного життя завжди непросте. Після війни потрібно не лише відновити здоров’я, а й знайти нову мотивацію, зрозуміти, чим хочеш займатися далі. Для мене таким місцем став Дніпровський державний університет внутрішніх справ. Тут я отримав можливість працювати, розвиватися та долучитися до ветеранської спільноти. Найголовніше – я опинився серед людей, які підтримують одне одного і розуміють, наскільки важливо після бойових дій не залишатися наодинці зі своїми переживаннями.
– Яке місце сьогодні посідає спорт у Вашому житті та процесі відновлення?
– Сьогодні спорт є невід’ємною частиною мого життя. Це не лише фізична активність, а й дієвий інструмент реабілітації. Постійні тренування допомагають підтримувати фізичну форму, дисциплінують, додають впевненості та мотивують ставити перед собою нові цілі. Крім того, це можливість спілкуватися з побратимами, які проходять схожий шлях, підтримувати одне одного та разом рухатися вперед.
– Які спортивні змагання стали для Вас найбільш знаковими після повернення до активного життя?
– Кожні змагання по-своєму важливі, адже це можливість перевірити себе і побачити результат своєї роботи. Одними з найпам’ятніших стали змагання «Звитяга Нескорених» у Києві. Разом із командою ДДУВС ми виступали у веслуванні на ергометрі, жимі гирі та інтервальних заїздах на аеробайку. Такі старти допомагають зрозуміти, що після війни життя не зупиняється, а відкриває нові можливості для розвитку.
– Ви стали одним із тих, хто розвиває нові напрями адаптивного спорту серед ветеранів. Що спонукало Вас долучитися до цього процесу?
– Хотілося не просто брати участь у змаганнях, а бути корисним іншим ветеранам. Саме тому я долучився до розвитку піклболу, взяв участь у першому чемпіонаті України серед ветеранів і отримав сертифікат інструктора. Переконаний, що чим більше адаптивних видів спорту буде доступно ветеранам, тим більше людей зможуть знайти той напрям, який допоможе їм повернутися до активного життя.
– Петанк є одним із напрямів ветеранського спорту, який активно розвивається в ДДУВС. У чому, на Вашу думку, його цінність для ветеранів?
– Петанк на перший погляд здається досить спокійною грою, але насправді він чудово розвиває концентрацію, стратегічне мислення та командну взаємодію. Для ветеранів це ще й спосіб проводити час разом, спілкуватися, підтримувати один одного. Ми регулярно тренуємося, беремо участь у всеукраїнських турнірах, і кожен такий виїзд дає нові знайомства, досвід і позитивні емоції.
– Окрім спортивної діяльності, Ви активно долучаєтеся до соціальних та виховних ініціатив університету. Чому для Вас це важливо?
– Вважаю, що ветеран може бути корисним суспільству не лише власними спортивними результатами. Ми беремо участь у зустрічах зі школярами, молоддю, проводимо майстер-класи для дітей, зокрема для учнів із порушеннями зору. Це можливість показати, що після поранення чи важких випробувань життя триває, а також власним прикладом мотивувати інших не здаватися.
– Яку роль, на Вашу думку, відіграють зустрічі ветеранів із молоддю та дітьми?
– Такі зустрічі дуже потрібні. Молодь має можливість поспілкуватися з людьми, які безпосередньо захищали країну, поставити запитання, краще зрозуміти ціну свободи та незалежності. Для нас це також важливо, адже ми бачимо зацікавленість дітей, їхню повагу та розуміємо, що наш досвід може бути корисним для виховання нового покоління.
– Якщо говорити загалом, що сьогодні об’єднує всі напрями Вашої діяльності в університеті?
– Насамперед це бажання бути корисним. Спорт, робота, участь у соціальних проєктах, спілкування з молоддю – усе це має спільну мету: підтримувати людей, розвиватися самому та допомагати ветеранам успішно адаптуватися до мирного життя. Університет створив для цього всі можливості, і я радий бути частиною цієї роботи.
– Що для Вас особисто означає можливість продовжувати свій шлях саме у ДДУВС?
– Для мене це можливість почати новий етап життя. ДДУВС дав мені не лише роботу, а й команду однодумців, можливість займатися спортом, брати участь у важливих соціальних ініціативах і відчувати, що мій досвід потрібен. Саме тут я зрозумів, що після війни можна знайти нову справу, залишатися активним, розвиватися самому й допомагати іншим ветеранам проходити цей шлях.
— 10