Забезпечували охорону громадського порядку, розбирали завали, допомагали постраждалим вибратися з напівзруйнованих квартир, готували гарячі напої та їжу разом із волонтерами у наметових містечках. Ми зібрали історії курсантів та студентів Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, які не залишилися осторонь трагедії на житломасиві Перемога. Хлопці та дівчата робили все можливе заради порятунку життів постраждалих від ракетного удару рф.
Одним із перших до місця вибуху прибув курсант першого курсу ННІ права та підготовки фахівців для підрозділів Національної поліції Олександр Забудський. Хлопець проживає неподалік. Разом з рятувальниками, поліцейськими він розбирав завали впродовж перших трьох годин після трагедії.
«Майже одразу під завалами знайшли дівчину, на вигляд 12-14 років. Вона була у шоковому стані – на наші запитання майже не відповідала. Дістали, її забрала швидка. Далі почали розчищати майданчик біля будинку, щоб туди зміг під’їхати пожежний автомобіль. У цей час на верхньому поверсі у зруйнованій ванній кімнаті жінка благала про допомогу, у неї була істерика, вона могла зірватися з висоти в будь-яку мить», – розповідає курсант.
За його словами, територію розчистили швидко. Дуже багато людей кинулися на допомогу рятувальникам. Вони перевертали автівки, відтягували їх голими руками. Створивши живий ланцюжок, по цеглині всю ніч розбирали завали.
«Пізніше поліцейські поставили «кордони», щоби люди не заважали працювати працівникам ДСНС. І там я разом з іншими допомагав прибирати великі уламки. Крики та стогін людей не давали втомі ніяких шансів. У той момент відчував люту ненависть до окупантів, жага помсти не відпускала, помсти за Україну, кожне місто, кожного загиблого дорослого та маленького українця, мій рідний Маріуполь», – додав курсант.
16 березня Олександр Забудський виїжджав з окупованого Маріуполя разом із молодшим братом. Дорога була важкою та небезпечною: постійні артобстріли, обшуки, допити на блокпостах. Хлопець не очікував, що йому доведеться пережити ще більш страшний день у Дніпрі.
Наступного дня курсанти Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ були залучені до охорони громадського порядку у зоні влучання ракети рф. За їхніми словами, це було справжнє випробування на витримку та терпіння, саме з психологічної точки зору.
Майбутні поліцейські слідкували, щоби містяни не заходили за межі огородженої території. Рідних постраждалих, які знаходилися під завалами, просто силою відтягували від небезпечної зони. Вони кричали, просили відгукнутися своїх, кликали їх на імена.
4 дні курсанти ДДУВС несли службу в мікрорайоні, де сталася трагедія. Вони контролювали прохід до будинків, перевіряли документи, що посвідчують особу та підтверджують її проживання в тій чи іншій квартирі. Супроводжували людей до їхніх помешкань, аби вони змогли взяти теплі та інші необхідні їм речі, що вціліли. Таким чином, курсанти разом із поліцейськими унеможливлювали вчинення крадіжок у відчинених квартирах.
«Коли я спілкувалась з потерпілими, вкотре переконалася – поліцейські мають володіти навичками психологічної підтримки у критичних ситуаціях. От, наприклад, на третій день після трагедії до мене підійшла заплакана жінка, вона благала знайти її кішку Сіму, яка залишилася у напівзруйнованій квартирі без їжі та води. Вона була у розпачі, не виключено, що тваринка – це єдине, що у неї залишилося», – згадує курсантка 3 курсу факультету кримінальної поліції Земфіра Черемісіна.
Дівчина розповіла й інші історії. Багато людей у паніці не розуміли, що їм забирати з квартири. Вони просто намагалися винести все за один раз. Їх необхідно було заспокоювати, проводити стабілізаційні заходи, які курсанти ДДУВС засвоїли на спеціальних тренінгових заняттях з психології в університеті.
Багато ініціативних курсантів та студентів допомагали волонтерам у наметових містечках. Вони готували гарячі напої та їжу для постраждалих, рятувальників, поліцейських. Допомагали з розселенням, транспортом теплими речами, які приносили містяни.
Відразу після трагедії до волонтерського строю долучився курсант 2 курсу ННІ права та Національної поліції Владислав Пуцаков. Хлопець брався за будь-яку справу.
«Допоміг розгорнути намет волонтерам товариства «Червоний хрест» і далі виконував завдання за потребами. Збирав теплий одяг для постраждалих, привозив продовольчі товари з магазинів, допомагав з приготування їжі та напоїв на польовій кухні. Коли закінчував одну роботу – брався за іншу: розбирав завали та розчищав територію», – розповів він.
Таких історій багато. Велика та дружня родина ДДУВС не залишилась осторонь біди земляків. Хто не зміг прийти особисто на місце вибуху, перерахував кошти на рахунки постраждалих, надавав житло, транспорт, одяг чи продукти харчування. Одним словом, благодійний ланцюжок підтримки та взаємодопомоги видався доволі міцним. І з кожним днем він довшає новими добрими справами.
— 398